Капуста рання Champ F1 (2500 насінин). Новий ранній гібрид для нового ринку. Дозріває через 52 – 57 днів після пересадки. Рослина компактна. Качани правильної округлої форми з привабливим зеленим забарвленням. Маса качанів 1 - 2 кг залежно від умов вирощування та щільності посадки. Кача дуже коротка. Гібрид виділяється надзвичайно високою щільністю кочанів, чудовою збереженістю на корені в полі та толерантністю до розтріскування. Може зберігатись у зрізаному стані досить тривалий період. Придатний для транспортування на великі відстані. Гібрид стійкий до фузаріоз (раса 1). Щільність посадки 40 – 60 тисяч рослин на 1 га. Рекомендується для вирощування в плівкових теплицях та у відкритому ґрунті для отримання надранньої продукції.

Технологія вирощування.

Ботаніко-біологічні особливості

Капуста білокачанна (Brassica oleracea var. capitata f. alba L.) – дворічна рослина. У перший рік рослина утворює качан, а на другий рік – розвиває квітконосне стебло та дає насіння. Качанна капуста має добре розвинену кореневу систему, яка поширюється в основному в шарі грунту до 40-50 см. Капуста - холодостійка рослина. Насіння починає проростати при 2–3˚С. Оптимальна температура для проростання насіння 18–20˚С. Добре загартована розсада після висадки у відкритий ґрунт переносить короткочасні морози до мінус 5–6˚С. У період вегетації оптимальною є температура 15-18? Восени, у період формування качана, зростання та розвиток рослин продовжуються і при температурі 5–10˚С.

Капуста висуває помірні вимоги до світла. Вона дуже вимоглива до вологи. При зниженій вологості ґрунту та повітря рослини розвиваються слабо, утворюють мало листя та дрібні качани. Оптимальна вологість ґрунту 75–80% НВ. По виносу поживних речовин капуста займає одне з перших місць серед овочевих культур. Потреба капусти в поживних речовинах у різні фази розвитку неоднакова. Найбільшу кількість елементів харчування ця культура споживає під час утворення качанів. Дуже важливо дотримуватися оптимального співвідношення поживних елементів у ґрунті. В азоті капуста потребує протягом усього періоду вегетації, проте надлишок азоту за відсутності достатньої кількості фосфору та калію у ґрунті призводить до утворення пухких качанів низької якості. Для капусти найкращими є суглинисті ґрунти із слабокислою реакцією ґрунтового розчину (рН=6). Кращими попередниками для капусти є однорічні бобові, гарбузові, озимі зернові, цибуля. Для ранньої капусти вибирають ділянки з легкими ґрунтами, що швидше прогріваються навесні. Запорукою одержання раннього врожаю є здорова вирівняна розсада. Вона повинна мати вік 25-45 днів, залежно від способу вирощування, і 3-6 добре розвинених листків. Орієнтовна схема посадки ранньої капусти 50 х 35 см, середньостиглої – 70 х 35 см та пізньої – 70 х 45 см, або (90+50) x 25-45 см. Витрата насіння 50–90 штук на 10 м2 відкритого ґрунту. Краще приживається касетна або горщикова розсада, тому що при її пересадці коренева система не пошкоджується і рослини менше хворіють.
< br Для отримання високих урожаїв ранньої капусти (5–7 кг з 1 м2 або 50–70 т/га) протягом вегетаційного періоду вносять мінеральні добрива з розрахунку N 160, P2O5 80, K2O 160 кг д.в. на 1 га; під пізню капусту вносять N 240, P2О5 120, K2О 240 кг буд. на 1 га. При цьому одержують урожай 10–12 кг із 1 м2 (100–120 т/га). 50% від норми вносять при основній підготовці ґрунту у вигляді нітроамофоски (500 г на 10 м2 для ранньої капусти, 750 г на 10 м2 для пізньої), залишок – у вигляді підживлення (аміачна та калійна селітри) протягом вегетації. Норми внесення добрив коригують залежно від вмісту елементів живлення у ґрунті. Регулярні поливи є одним із вирішальних факторів при вирощуванні капусти. Ранню капусту поливають щонайменше 5–8 разів, пізню – 8–12 разів. Поливна норма становить 350-400 л на 10 м2 (350-400 м3/га) за один полив до зав'язування голівки та 400-450 л на 10 м2 (400-450 м3/га) після зав'язування. Дуже ефективним є застосування крапельного зрошення та внесення водорозчинних добрив з поливною водою (фертигація). При цьому досягається більш рівномірне зволоження та розподіл добрив у кореневій зоні, більш ефективно використовується вода, менше ущільнюється ґрунт, не утворюється ґрунтова кірка. Мінеральні добрива в легкорозчинній формі вносяться з кожним поливом. Капусту протягом усього вегетаційного періоду пошкоджують дуже багато шкідників: хрестоцвіті блішки, попелиця, капустяна білянка і совка, капустяна міль, трипси. Тому хімічний захист капусти є дуже важливим елементом технології. Заходи боротьби: у разі появи шкідників необхідно проводити систематичні, раз на 7–10 днів, обробки інсектицидами: актора, золон, сумі-альфа, шерпа, фастак, номолт та ін. (тренд, сильвет, зняте молоко чи господарське мило – 30–50 г на 10 л води). Найбільш небезпечний шкідник – весняна капустяна муха. Її починається в середині–кінці квітня, коли ґрунт прогріється до 12–13˚С. Муха відкладає яйця на кореневу шийку рослин або в ґрунт біля неї. Личинки, що відроджуються, впроваджуються в коріння, прогризають в них ходи, в результаті чого рослини починають в'янути (особливо в суху спекотну погоду), листя набуває синювато-свинцевого забарвлення, зростання сповільнюється або зовсім припиняється, і, нерідко, рослини гинуть. Заходи боротьби: підтримка високого агрофону, дотримання сівозміни, профілактичні обробки (на початку літа метеликів) інсектицидами, профілактичне замочування коріння розсади перед посадкою в суспензії актори (1,5 г/л води на 250 рослин) при температурі 18–23˚C та експозиції 90 хвилин. Також проводять підгортання рослин, що перешкоджає доступу личинок до кореневої шийки та сприяє утворенню додаткових коренів. З хвороб найбільш шкідливими є судинний та слизовий бактеріози, фузаріозне в'янення. Заходи боротьби: суворе дотримання сівозміни, підтримка високого агротехнічного фону, використання стійких сортів, протруювання насіння. В останні роки як розсада капусти, так і дорослі рослини уражаються пероноспорозом.